ЖІНКА І КІТ»: художня графіка В.Гарбуза (Київ) у Рівному

Сучасний живопис – це цікаве, інколи дивне, чи візуально не типове поєднання кольорової гами та ракурсу бачення автором суспільних проблем, але майже завжди – це явище, що викликає жваву дискусію.
За свій майже 10-річний час експонентської діяльності колектив галереї «Євро-Арт» чи не вперше відійшов від звичних, тобто типових для сприйняття, сюжетів і запропонував інший ракурс погляду на художній матеріал, а саме – оголену жіночу натуру, де майже головним персонажем часто виступає кіт!
Саме під такою назвою, винесеною у заголовок цієї статті, та дещо незвичною формою презентації (коли роботи можна було побачити лише після майже годинного спілкування автора з присутніми) відкрилася виставка київського художника Володимира Гарбуза, в арсеналі якого є живопис, станкова і книжкова графіка та скульптура.
Не звичною була вже сама презентація, адже зустріч розпочалася з вільного спілкування відвідувачів, тоді як усі картини були завішені полотном. І лише після ознайомлення з біографічними даними митця й історій створення творчих робіт, відбулася, власне, презентація його творчості.
Надамо декілька штрихів до творчої біографії митця: Народився він у 1951 році на Київщині; у 1987 р завершив навчання на відділі книжкової графіки Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова (Львів); із 1988 р. – член НСХ України. У 1990-1997 роках працював у Лаврській майстерні над монументальними творами з Г.Пришедько-Зубченко – українською художницею-шістдесятницею, де здобув значний досвід не лише професіональної діяльності та розширив межі сприйняття національної спадщини, але й, що не менш важливо, здобув яскравий досвід спілкування з українським інакомисленням.
Він – достатньо наполеглива і амбітна людина, свідченням чого є факт його 9-разового номінування на найвищу державну нагороду – Шевченківську премію.
Він – автор графічних серій на шевченківські сюжети, зокрема ілюстрацій до «Кобзаря», книг «Шевченко і вічність», «Стежками до світил», «Давидові псалми», а також творів, виконаних олійними фарбами: «Катерина», «Перепоховання генія» та ін.
Творчість майстра неординарна й цікава. Частина його робіт має багатозначність та презентує свій, чітко і часто визначений ментально-національний код.
Тож на відкритті рівненському глядачу було запропоновано понад 40-річний ретроспективний погляд автора на цю проблематику. Тож за експонованими полотнами не складно виявити еволюцію творчості, тематичні пріоритети, кольорову гаму та ще безліч того, що вміщує ємне поняття «індивідуальна творчість».
Його картини, зважаючи на неординарність, знаходяться в експозиціях багатьох українських і зарубіжних музеїв (Австралія, Канада, Польща, Словаччина і ін.) та численних приватних збірках, позиціонуючи Україну як країну розмаїтих талантів.
Зі слів самого автора експозиції: «Образи, представлені на 26 полотнах, пропонується трактувати не натуралістично, а символічно, акцентуючи на внутрішньому зв’язку кота, жінки та всесвіту…». Відтак він запрошує глядача до діалогу, до глибин світотворення, до знаку та символу, які тисячоліттями вироблялися у тандемі «людина та природа».
Як зазначено у прес-релізі цієї виставки, «художник є виразником тієї генерації митців, які проклали шлях до якісно нової української культури, у якій традиції, ментальні коди епох переплелися з найновішими пошуками, які часом випереджають найавангардніші злети світового модернізму…».
Митець переконаний, що сучасний глядач потребує не лише якісних творів для споглядання, а прагне, насамперед, відчувати себе співучасником художнього дійства, щоб інтуїтивно-сакрально доторкнутися душею до простору і часу, які міфологізувались до космогонічної символіки образів. Відтак, його живопис – це своєрідний колористичний поліфонізм експресії і кольору, який виривається з усталеної форми, з окресленої художником площини, немов розростається в просторі, часі, зрештою, у нашому сприйнятті.
Про будь-яку експозицію можна лише нагадати чи запросити переглянути пропоноване, але сформувати власне ставлення до експонованого можна лише в один спосіб – осягнути безпосередньо наданий художником культурний код бачення ним життя. Що і роблю з приємністю.

Сергій Виткалов