Весняна виставка в галереї європейського живопису «Євро-Арт»:

 150-річчю Івана Труша присвячується

Творчість українського художника Івана Івановича Труша (1869-1941) уже вписана в історію вітчизняного та світового мистецтва. Він поєднав у своїй живописній роботі грань ХІХ і ХХ століть і написав понад 6000 картин. Художник був сучасником Михайла Драгоманова та Лесі Українки, Івана Франка та Василя Стефаника, Михайла Грушевського та багатьох інших діячів культури, які називали його «поетом сонця». І справді, колір та світло на картинах митця викликають емоційний діапазон напруги від піднесеності до смутку. Запам’ятовуються і нуртують  душу. Володіючи природним вмінням схоплювати перше враження від побаченого, не дуже хотів називатися імпресіоністом. Прагнув бути реалістом. Мистецтвознавці вважають, що національна виразність підносить його творчість на рівень  найдосконаліших зразків модерного західноєвропейського мистецтва.

Зазначимо, що у 2019 році культурно-мистецька спільнота України відзначає 150-річчя від дня його народження. Знаменно, що Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького всебічно представив творчу спадщину митця у масштабному мистецькому проекті «Відомий і невідомий Труш». Галерея європейського живопису «Євро-Арт», підтримуючи кращі мистецькі традиції, не могла стояти осторонь цієї події і презентувала власну колекцію робіт митця спочатку у Львові, а тепер  і у Рівному.

У виставковому залі галереї розміщена експозиція під назвою «Іван Труш - новатор ліричних традицій в українському живописі». На суд глядача презентовано 47 живописних творів художника з приватних колекцій, що в цілому сформовані в часи незалежності України і засвідчують неабиякий інтерес до мистецької спадщини Івана Труша і сьогодні. В експозиції переважають пейзажні мотиви, які випромінюють ліричний настрій художника з нотками самотності та журби. Якщо у ранніх роботах митця переважають дрібні мазки, експерименти ізі світлом і кольоровими нюансами («Пейзаж зі снопами», «Захід сонця», «Ніч»), то у пізніших творах Іван Труш перетворюється на живописного хорового диригента барв, який вільно і віртуозно презентує філософію і глибину людських переживань («Гори», «Карпати», «Сосновий кущ на заході сонця»).

Тематично експозиція побудована за варіаціями мотивів, які часто повторюються в роботах художника. Глядач зможе насолодитися серією картин «Квіти», натхнення до яких митець черпав із повсякдення навколишньої округи («Бузок», «Братики», «Сутеніє. Іриси», «Рожеві квіти»). Варіації краєвидів з’явилися в результаті мандрів І. Труша Наддніпрянщиною, Кримом, Італією, Єгиптом («Дніпро», «Мис Фіолент», «Крим. Кипариси», «Італійський пейзаж», «Вид на Босфор», «Єгиптянка»). Художній образ сосни, вміщений в окремій локації експозиції,  засвідчує певну сакральність цього творчого винаходу живописця. Роботи «Одинока сосна», «Сосна на заході сонця», «Пейзаж із сосною», «Сосновий кущ на заході сонця» викликають асоціації самотності. А стан самотності – це шлях осягнення Бога і він не завжди буває прямим. Ось чому сосна на картинах живописця постає подекуди розлогою, широкою, а в інших варіаціях – обшарпана вітрами, обпалена сонцем, проте вільна і нездоланна.

Тішимося, що в експозиції розміщені знакові роботи художника «Хата в місячну ніч», «Хвіртка», «Полінниця», «Скелястий берег», «Водопад» та інші, які якнайкраще візуалізують шедевральність малярства великого українця - Івана Івановича Труша.

Пізнавайте митецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

Федір Манайло : один із корифеїв закарпатської школи живопису

Закарпатська школа живопису – визначне явище в українському образотворчому мистецтві. Серед її основоположників Адальберта Ерделі і Йосипа Бокшая чільне місце належить Федору Федоровичу Манайлу (1910-1978). Його ще називають генієм. Достеменно, саме він займає окрему нішу в художньому процесі Закарпаття. На відміну від А. Ерделі і Й. Бокшая, які осучаснили закарпатський живопис модерністськими та європейськими віяннями, Федір Манайло вдихнув у нього народне сприйняття краси та гармонії.

Галерея європейського живопису «Євро-Арт», популяризуючи кращі живописні взірці України, у рік 40-річчя відходу Федора Манайла у вічність, презентує його виставку із 32 картин. Безсумнівно, це колекційний живопис, але основна малярська домінанта його творчості усе ж таки відображена в експозиції. Тут представлені 4 роботи 1930-х років, по 4-5 картин 1940-50-х років, але найкраще презентована його творчість 1960-70-х років.

Серед найкращих робіт назвемо «В інтер’єрі гуцульської церкви», «Дерев’яна церква», «Поцілунок Іуди», які знаходяться у центрі експозиції.  Усі вони створені художником після закінчення у 1934 році Вищої Художньо-Промислової школи у Празі. Малярська  освіта дозволила Федору Манайлу інакше подивитися на рідний край, його людей, побут і на усе життя визначитися із філософією своєї праці. Заглиблення у закарпатський світ, його народну культуру, традиції сприяли виробленню особливого художнього способу відображення, який змушував глядача співпереживати, думати, зворушував душу. Тут актуальне усе: колір, композиція, фактура полотна, сюжет, що створює особливу атмосферу народного буття. Тут усе експресивно і метафорично. А ще Федір Манайло експериментує із кольором і формами, як це видно у роботі «Карпатські вершини».

Звичайно, засилля соціалістичного реалізму у мистецтві не оминуло художні пошуки Федора Федоровича у 1940-50-х роках. У цьому періоді життя художник звертається до пейзажу – нейтральної теми у живописі. Хоча природу зображує монументально, із певним потаємним смислом. Це спостерігаємо в експозиції галереї, де виставлені роботи майстра «Межигір’я», «Початок зими в горах», «Осінь в горах», «Ліс», «Зупинка автобуса» та ін. Почерк художника та його малярська філософія зберігаються.

Зауважимо, що у 1960-70-х роках художник звертається до старих наболілих тем. Але звучать вони вже по-новому, дещо піднесено і мелодійно: «Краєвид із гірською річкою», «Гуцульське обійстя», «Свято на полонині», «Лісовий водограй», «Інтер’єр гуцульської хати» та ін. Використовуючи авторську техніку, темперу та олійні фарби, Федір Манайло досягає живописної насолоди, зображуючи художній простір Карпат. Так, його палітра ніколи не висихала, на ній збереглися товсті шари фарб, як німі свідки колосальної напруги художника. Ще Федір Манайло любив акварель, техніку монотипії, графіку, мозаїку, розписував гарбузи, дерев’яні панно, практикував у кераміці, гобелені, вишивці. А у знаменитому на увесь світ фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» із вражаючими і таємничими сюжетами, художнім консультантом був саме Федір Манайло.

І саме дякуючи йому, цей фільм став таким, яким він є.

 Виставка триватиме по 3 березня 2019 року.

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

Картини загадкового і неординарного Анатолія Іваненка в галереї «Євро-Арт»

«Щоб розуміти живопис, необхідно відчувати коди, знати ключі для відкриття його таємниць.

Живопис – єдиний «організм» зі своєю внутрішньою душею, зовнішньою аурою та енергетикою.

Знайомство зі справжньою картиною для глядача розуміючого – відкриття».

(А. Іваненко «Живые краски времени»).

Анатолій Григорович Іваненко (1950 р. н.) уже вдруге експонує свій творчий доробок на персональній виставці в галереї європейського живопису «Євро-Арт». У 2015 році відвідувачі галереї були вражені неординарними і масштабними картинами художника. Адже митець у кожну із 25 своїх робіт вклав живописну загадку, що виражалася у створенні окремого загадкового образу, який треба було відшукати в сюжеті картини. Це викликало у шанувальників мистецтва неабияку зацікавленість творчим почерком художника і спонукало його до нової  мистецької праці.

За попередні три роки Анатолій Іваненко виразив свій живописний порив у більше, ніж 20 картинах, які увійшли в експозицію персональної виставки «Під небом на землі». Художник у своїх роботах знову виступає у ролі філософа, що вражає… Вражає узагальненим поглядом на світ, в якому відшуковує щемливі нотки сьогодення… Вражає буденністю сюжетів, в яких зображує складні взаємини людей… Вражає Іваненківським осмисленням минувшини, самотності і буттєвості, які в комплексі виражають відношення художника до рідної землі та її мешканців. У калейдоскопі картин художника кожен віднаходить те, що співзвучно його душі, розворушує її струни і заставляє думати, думати, думати.

А ще художник веде індивідуальну розмову з глядачем. Для цього використовує увесь арсенал живопису: гармонію кольору, цікаву композицію, життєвий сюжет, фактуру полотна. Анатолій Іваненко віртуозно володіє багатьма таємницями живопису, тому для багатьох рівнян став Учителем. Він понад 40 років навчає і дітей, і дорослих у кольорових емоціях любити цей світ. Водночас, сумує за своєю малою батьківщиною, де зараз іде війна. Адже народився Анатолій Григорович у м. Сватове на Луганщині. Художню освіту отримав у Луганській дитячій художній школі та Луганському державному художньому училищі. У 1973 році закінчив Київський художній інститут. Роботи Анатолія Іваненка знаходяться у приватних колекціях України і світу. У нашій галереї картини художника мають особливу «прописку»: кожну нову роботу він традиційно презентує у мистецькому просторі «Євро-Арту». За невтомну працю на вчительській ниві цьогоріч отримав відзнаку «За заслуги перед містом».

30 вересня у Анатолія Григоровича Іваненка день народження, яке художник відзначає у 68 раз. Цього разу – прекрасною персональною виставкою в галереї європейського живопису «Євро-Арт». З днем народження, Маестро!

Виставка діє по 25 листопада 2018 року.

         Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

«Євро-Арт» презентує імена художників-емігрантівХХ ст.

на виставці «Солодкий смуток»

  У Рівному вперше експонуються роботи художників-емігрантів ХХ ст. Вони зібрані    спільними зусиллями українських колекціонерів. Вперше в історії мистецтва  з’явилася можливість поєднати два потоки образотворення(власне вітчизняне і зарубіжне) в єдиному ключі і відтворити складні перипетії долі художників, що силою обставин змушені були покинути свої рідні терени. Такі тенденції спостерігаємо не лише в українському мистецтві, це стосується і білоруських, польських, російських, латвійських та інших художників.

 Назва  новоїекспозиції  галереї  європейського живопису «Євро-Арт»  - «Солодкий смуток» - дуже точно передає задумрозповісти про митців, котрі відіграли визначну роль у розвитку та примноженні світового мистецтва.

 Галерея експонує роботи 30 художників-емігрантівМиколи Кричевського, Марка Шагала, Василя Хмелюка, Лазара Воловика, Петра Нілуса, Орельського, Костянтина Вроблевського, Олександра Альтмана, Владислава Галімського, Станіслава Жуковського, Василя Леві, Ольги Романової, Людмили Морозової, Якова Шапіро, ІсаакаДобринського, Жені Мінаш, Леопольда Кретца, Владислава Стаховського, Євгена Вжеща, Мані Мавро, Афанасія Шелоумова, Івана Шульце, Степана Колеснікова, Давида Відгофа  (Відгопфа), Івана (Жана) Песке, Іллі Павіля, АбрахамаВейнбаума, АдальбертаМартона, ІсаакаПайлеса, Віктора Мазуровського.

 Зауважимо, що укожному каталозі відомих аукціонів світу ми побачимо названі імена, які давно прославляють інші країни, і про які, на жаль, недостатньо знають в Україні.

 Виставка «Солодкий смуток» є унікальною ще й тим, що спільні виставки  митців-емігрантів в нашій країні були представлена лише двічі – у 2008 році в Українському домі у Києві та у 2017 році у Національному музеї Львова імені Андрея Шептицького. Галерея європейського живопису «Євро-Арт»продовжує цю тенденцію і презентує імена художників-емігрантів тавідкриває для відвідувачів творчість забутих митців ХХ ст.

 На виставці представлено захоплення художників різними техніками та жанрами, простежуються їхні експерименти у рамках модерністських стилістик тазвернення у сюжетиці до вічних тем – краси і світла людської душі та тіла, мінливості і вічності оточуючої природи.

Серед картин звертають на себе увагу роботиМані Мавро «Натюрморт із червоними квітами», Афанасія Шелоумова «Ніч», Миколи Кричевського «Пейзаж», Василя Хмелюка «Пейзаж із озером», Володимира Стаховського «Захід сонця на морі» та ін.

Оглядаючи  експозицію розумієш, що талант, даний Богом художнику, проростає там, де є грунт для його реалізації. Західноєвропейське поле культури у ХХ ст. слугувало саме тим гумусом, де митці-емігранти зуміли на полотні по-особливому виразити в художній мові та образах свої почуття, емоції, переживання. Попри те, що кожен із них прийшов до власного мистецького «я» своїм тернистим шляхом, розумієш, що саме у вигнанні художники реалізували те, що не вмирає.

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!