Немає опису.

 Спрагла земля завжди чекає повернення своїх дітей, які мандрують світами. Згадується, як   український художник Петро Нілус в еміграції прорік, що кожна людина на схилі літ має повернутися   до своїх джерел, де народилася. Йому не судилося… Тому зрозуміла наша радість, що один зі знаних   живописців   сучасності,   народний

 художник   України,  лауреат   Національної

 премії ім. Тараса Шевченка Іван Степанович

 Марчук (1936 р. н.) повернувся до українській Оселі. І ми тішимося дарунком долі споглядати його   картини, які художник з великою любов’ю у серці підібрав на виставку до Рівного в галерею   європейського живопису «Євро-Арт».

 Експозиція розміщена у двох залах галереї і складається із 37 робіт, об’єднаних концепцією   «Одкровення» - акту несвідомого божественного прояву, що відображає  працю художника.   Переважна частина полотен написана темперою і акрилом. Часовий діапазон мови картин 1972-2018   рр. А кольорові варіації створюють присутність барв піску, глини, каміння, кори дерев і плодів,   місячного сяйва і золота. Сюжетні теми – це художні образи Землі під покровом Всесвіту, Дерев як   електромагнітних хвиль зв’язку людини і космосу, Птахів у лоні інформаційного простору горизонту,   Хат як концентрів усього сущого в житті людини, фантастичних українських Казок, що мають глибокі   духовні смисли.

 Якщо звернутися до робіт 1970-х–поч. 1980-х рр. («Весняний ранок», «Тіні на снігу» та ін.), то в них   відчутна енергія Сонця, яка пронизує гілки дерев. Складається враження, що ще одна секунда і   сонячне сяйво заполонить увесь простір картини. А драбина, як мікрообраз в роботі «Цвітуть   хризантеми», теж пробивається крізь квіти до небес. Усе дуже символічно. У пейзажах «Село у   місячному сяйві», «Хатинка над обривом» та ін. звертає на себе увагу гармонійно організований   простір природи, в якому присутність людини лише передбачається. Зворушує і «Портрет Мар’яни» -   художній образ внутрішньо рішучої дівчини, у щирість якої віриш і захоплюєшся сяйвом її емоцій, що   бринить десь із юної душі. Картини 1990-х рр. («Глянув місяць на подвір’я», «Скажи мені правду»,   «Ніч  яка місячна», «Що я бачу?», «Один у просторі» та ін.)  сповнені філософських роздумів про сенс   життя, оголені людські чесноти, природу, що зазнає руйнації. Та й кольорова гама робіт цього періоду   налаштовує на метафізичне розуміння світу. Щільність барв сприймається як якась надреальність. Це   особливо відчутно також у циклі абстракцій «Погляд у безмежність» (2008-14 рр.), які складають   окрему локацію в  експозиції виставки. Роботи 2000-х рр. («Погляд проти сонця», «Позаростали   стежки, доріжки», «У тиші пам’ять проростає» та ін.) – окрема сторінка творчості Івана Марчука, в   яких  у живописних образах передано щемливу тривогу про сьогодення.

 Глядачі можуть доторкнутися до  утаємниченого плетива – своєрідної манери письма художника -   «пльонтанізму». Цей спосіб мислення зародився ще у дитинстві, від матері, а пізніше визрів у   планетарне бачення світу. У дивовижних переплетеннях барв художник уміщує осягнення істини,   живописний наратив про поєднання краси і світла. «Пльонтанізм» Івана Марчука ще прийдеться розшифровувати мистецтвознавцям, адже цей стиль сприймається  як пророцтво і потребує споглядання не розумом, а серцем і душею.

Коли дивишся на Марчукові картини, то слова десь зникають, а залишається мовчання і роздуми. Дякуємо, Маєстро, що Ви поділилися частинкою своїх думок із нами. Адже Ваші твори - це своєрідний містичний вибух знедоленої і одночасно містичної України.

Виставка діє до 27 вересня 2020 р.

 

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

Немає опису.Немає опису.Немає опису.

Немає опису.Немає опису.Немає опису.

 

Поділіться новиною

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru