Наш Піросмані.

Живопис Петра Клюхи (1937-2017)

 

 Саме так називається нова виставка у нашій галереї. Ім’я Петра Васильовича Клюхи  ще не відоме широкому загалу, але його живопис   заслуговує на увагу. Удорослому віці, відкривши в собі потяг до живопису, наш із вами земляк, як колись у XIX столітті його знаменитий   грузинський художник-наївіст Ніко Піросмані, облишив буденні справи та поринув у примхливий світ почуттів, образів, у світ пошуку сенсу   існування. Як і інші художники-самоуки, ігноруючи закони побудови композиції і перспективи, Петро Клюха зображував красу світу, в якому   кожен мріє залишитися назавжди. Його яскраві картини сповнені любові до життя, а сюжети хочеться розглядати ще і ще, помічаючи в них   усе нові деталі. Тут переплітаються фантазія і реальність, мудрість і дитяча наївність. Саме це зможуть відчути відвідувачі галереї на   виставці картин, де розміщено 29 робіт художника – усього незначна їх частина із колекції «Євро-Арту», яка є чи не найбільшою збіркою   П.   Клюхи в Україні.

 Народився художник 4 червня 1937 р. у Польщі, а після війни його родина була переселена в с. Вовничі Млинівського району Рівненщини.   Його робочі будні проходили на просторах СРСР, а з 1962 р. у Рівному  - на військовому авторемонтному заводі і заводі тракторних   запчастин. Виробничі раціоналізаторські ідеї та творчий підхід до справи відбилися на творчості Петра Клюхи, яку умовно можна поділити   на два періоди: перший пов’язаний із виготовленням у буремних 1990-х сувенірів з рогу, латуні, бронзи та оргскла, а другий – із творенням   ліричних картин олійними фарбами. Починаючи із 2006 р., під час важкої хвороби, він відкриває у собі нові життєві ресурси, ті грані душі,   яких ще не бачив світ. Полотно і фарби стали інструментом для втілення щасливого і легкого буття. На його картинах яскравим спогадом   з’явилися місця сімейної ідилії – Козлинські ставки, Горинь, пейзажі Криму і Карпат, Городок.

  Художник стверджував, що його творчість є нічим іншим, як бажанням показати внутрішній світ людини, пізнати її глибинну сутність. А   відхід від дійсності у зображеннях обумовлений зануренням в особисті переживання, спогади, яскраві відчуття в момент найвищого душевного піднесення. Важливу роль у створенні кожного образу відіграє кольорова гама. Петро Васильович був переконаний, що колір сам по собі має власний вміст і здатний викликати певні емоції.
Високу художню цінність його робіт мистецтвознавці вбачають у простоті і відкритості ідей та, водночас, глибокому самоусвідомленні автора, які трансформуються у яскраві живописні полотна.

Загалом наївне мистецтво – це стиль, до якого належать роботи непрофесійних художників, величина таланту яких перекриває відсутність професійних навичок. З іншого боку, саме це дає їм свободу від правил, штампів, усталених пріоритетів. Від «наївних» картин ніколи не віє смутком. Заради справедливості, треба сказати, що протягом тривалого часу мистецтвознавці не бажали звертати увагу на феномен наївістів. Інтерес до них з’явився порівняно нещодавно, коли в мистецтві відчулася «втома» від процесів, які вже існували протягом кількох століть. Пабло Пікассо заявляв, що саме наїв робить мистецтво чесним і він шкодує, що ніколи не зможе малювати, як дитина. Та й найголовніша відмінність, яка відрізняє професійне мистецтво від наївного, це те, що художник-самоук не прагне до слави і почестей, не шукає звань і нагород, не обтяжений оцінкою експертів і критиків.

 

 

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

 
 

Поділіться новиною

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru