Немає опису.

Філософія життя художника Анатолія Іваненка

 Анатолія Григоровича Іваненка з галереєю європейського живопису «Євро-Арт» пов’язує десятиліття співпраці. Це його знакова   робота  «Годувальниця, або Вічний поклик» (2011 р.) була розміщена у залі українського мистецтва і відразу привернула увагу   відвідувачів своїм живописним магнетизмом. Щось у цій роботі було болюче щемливе і, водночас, життєстверджуюче. Дехто стояв   перед картиною годинами. Це були ніби сеанси арт-терапії. Правда, ми тоді ще не здогадувалися про енергетичну силу робіт   художника.

 Пізніше Анатолій Іваненко презентував нові роботи: «Біля старого дерева, або Дві кізоньки», «Вічна весна, або Зачарований кентавр»,   «Буденний вечір, або Сільські русалки», «Тепла осінь, або Загублені в дитинстві», «Натюрморт із мідним черпаком або Прилетіли   синички».«На подвір'ї у баби Наді, або Невимушений натюрморт із півнем  і  сорокою»  та  ін. Загалом,  в  галереї  у  рамках   експозиції  однієї  картини А. Іваненко презентував понад 30 робіт. За цей час написав книги «Живые краски времени»і «Сказочные   дали. Приглашение», які також були представлені для відвідувачів. Окремої уваги заслуговують персональні виставки Анатолія   Іваненка в «Євро-Арті»: «Життя триває» (2015) та «Під небом на землі» (2017 р.). Роботи художника заставили глядача задуматися   над повсякденням та віднайти у художніх образах митця співзвучну проєкцію багатьох сучасних проблем.

 Нинішня виставка Анатолія Іваненка під назвою «Філософія життя» включає 26 картин, написаних в 2016-20 рр. Експозиція   відкривається 30 вересня 2020 р.,  у день 70-річчя від дня народження художника. Представлені твори наповнені глибоким   філософським змістом та приховують у живописних образах таємниці, які глядач має відгадати. Зокрема, таємниці праці художника   розкриваються у роботах, написаних у 2020 р.: «Були колись і ми рисаками, або Лабораторія світла і мінералів. Посвята Вермеєру»,   «Картина про картину, або Робота завершена. Алегорія слави», «Натюрморт у руках художника», «Потаємна кімната в Ноєвому   ковчезі. Любов земна, або Алегорія живопису». Лейтмотивом цих картин є те, що кожен глядач може додумати свої філософські   рішення і залишитися при своєму погляді на життя.

 Цікава серія робіт, де звучать питання людського буття, взаємовідносин поколінь, піднімаються окремі життєві ситуації: «Гірка чашка   чаю, або Продана квартира», «Місячна ніч. Приїхали гості, або Розмова», «Терпкі яблука», «Сієста. Спадок, або Відвідування» та ін. Тут художник виступає своєрідним літописцем сьогодення, в якому питання моралі бентежать людські душі.

Захоплення у глядачів викликають пейзажні роботи автора: «Під вечір. Стадо, або у Ноєвому ковчезі», «Під небом на землі, або Біля Горині перед дощем», «В Ужанській долині. Пейзаж із розвалинами, або Полювання на качок» та ін., в яких сонячно-бурштинові барви промовляють Вічністю, єдністю людини і небес. Разом з тим, зауважимо, що художник багато експериментує і на підтвердження цього його нові картини - «Серед квітів», «Натюрморт з яблуками», «Зима в провінції» та ін.

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з Євро-Арт!

 

Немає опису.Немає опису.Немає опису.

Немає опису.Немає опису.Немає опису.

 

Немає опису.

 Спрагла земля завжди чекає повернення своїх дітей, які мандрують світами. Згадується, як   український художник Петро Нілус в еміграції прорік, що кожна людина на схилі літ має повернутися   до своїх джерел, де народилася. Йому не судилося… Тому зрозуміла наша радість, що один зі знаних   живописців   сучасності,   народний

 художник   України,  лауреат   Національної

 премії ім. Тараса Шевченка Іван Степанович

 Марчук (1936 р. н.) повернувся до українській Оселі. І ми тішимося дарунком долі споглядати його   картини, які художник з великою любов’ю у серці підібрав на виставку до Рівного в галерею   європейського живопису «Євро-Арт».

 Експозиція розміщена у двох залах галереї і складається із 37 робіт, об’єднаних концепцією   «Одкровення» - акту несвідомого божественного прояву, що відображає  працю художника.   Переважна частина полотен написана темперою і акрилом. Часовий діапазон мови картин 1972-2018   рр. А кольорові варіації створюють присутність барв піску, глини, каміння, кори дерев і плодів,   місячного сяйва і золота. Сюжетні теми – це художні образи Землі під покровом Всесвіту, Дерев як   електромагнітних хвиль зв’язку людини і космосу, Птахів у лоні інформаційного простору горизонту,   Хат як концентрів усього сущого в житті людини, фантастичних українських Казок, що мають глибокі   духовні смисли.

 Якщо звернутися до робіт 1970-х–поч. 1980-х рр. («Весняний ранок», «Тіні на снігу» та ін.), то в них   відчутна енергія Сонця, яка пронизує гілки дерев. Складається враження, що ще одна секунда і   сонячне сяйво заполонить увесь простір картини. А драбина, як мікрообраз в роботі «Цвітуть   хризантеми», теж пробивається крізь квіти до небес. Усе дуже символічно. У пейзажах «Село у   місячному сяйві», «Хатинка над обривом» та ін. звертає на себе увагу гармонійно організований   простір природи, в якому присутність людини лише передбачається. Зворушує і «Портрет Мар’яни» -   художній образ внутрішньо рішучої дівчини, у щирість якої віриш і захоплюєшся сяйвом її емоцій, що   бринить десь із юної душі. Картини 1990-х рр. («Глянув місяць на подвір’я», «Скажи мені правду»,   «Ніч  яка місячна», «Що я бачу?», «Один у просторі» та ін.)  сповнені філософських роздумів про сенс   життя, оголені людські чесноти, природу, що зазнає руйнації. Та й кольорова гама робіт цього періоду   налаштовує на метафізичне розуміння світу. Щільність барв сприймається як якась надреальність. Це   особливо відчутно також у циклі абстракцій «Погляд у безмежність» (2008-14 рр.), які складають   окрему локацію в  експозиції виставки. Роботи 2000-х рр. («Погляд проти сонця», «Позаростали   стежки, доріжки», «У тиші пам’ять проростає» та ін.) – окрема сторінка творчості Івана Марчука, в   яких  у живописних образах передано щемливу тривогу про сьогодення.

 Глядачі можуть доторкнутися до  утаємниченого плетива – своєрідної манери письма художника -   «пльонтанізму». Цей спосіб мислення зародився ще у дитинстві, від матері, а пізніше визрів у   планетарне бачення світу. У дивовижних переплетеннях барв художник уміщує осягнення істини,   живописний наратив про поєднання краси і світла. «Пльонтанізм» Івана Марчука ще прийдеться розшифровувати мистецтвознавцям, адже цей стиль сприймається  як пророцтво і потребує споглядання не розумом, а серцем і душею.

Коли дивишся на Марчукові картини, то слова десь зникають, а залишається мовчання і роздуми. Дякуємо, Маєстро, що Ви поділилися частинкою своїх думок із нами. Адже Ваші твори - це своєрідний містичний вибух знедоленої і одночасно містичної України.

Виставка діє до 27 вересня 2020 р.

 

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

Немає опису.Немає опису.Немає опису.

Немає опису.Немає опису.Немає опису.

 

Наш Піросмані.

Живопис Петра Клюхи (1937-2017)

 

 Саме так називається нова виставка у нашій галереї. Ім’я Петра Васильовича Клюхи  ще не відоме широкому загалу, але його живопис   заслуговує на увагу. Удорослому віці, відкривши в собі потяг до живопису, наш із вами земляк, як колись у XIX столітті його знаменитий   грузинський художник-наївіст Ніко Піросмані, облишив буденні справи та поринув у примхливий світ почуттів, образів, у світ пошуку сенсу   існування. Як і інші художники-самоуки, ігноруючи закони побудови композиції і перспективи, Петро Клюха зображував красу світу, в якому   кожен мріє залишитися назавжди. Його яскраві картини сповнені любові до життя, а сюжети хочеться розглядати ще і ще, помічаючи в них   усе нові деталі. Тут переплітаються фантазія і реальність, мудрість і дитяча наївність. Саме це зможуть відчути відвідувачі галереї на   виставці картин, де розміщено 29 робіт художника – усього незначна їх частина із колекції «Євро-Арту», яка є чи не найбільшою збіркою   П.   Клюхи в Україні.

 Народився художник 4 червня 1937 р. у Польщі, а після війни його родина була переселена в с. Вовничі Млинівського району Рівненщини.   Його робочі будні проходили на просторах СРСР, а з 1962 р. у Рівному  - на військовому авторемонтному заводі і заводі тракторних   запчастин. Виробничі раціоналізаторські ідеї та творчий підхід до справи відбилися на творчості Петра Клюхи, яку умовно можна поділити   на два періоди: перший пов’язаний із виготовленням у буремних 1990-х сувенірів з рогу, латуні, бронзи та оргскла, а другий – із творенням   ліричних картин олійними фарбами. Починаючи із 2006 р., під час важкої хвороби, він відкриває у собі нові життєві ресурси, ті грані душі,   яких ще не бачив світ. Полотно і фарби стали інструментом для втілення щасливого і легкого буття. На його картинах яскравим спогадом   з’явилися місця сімейної ідилії – Козлинські ставки, Горинь, пейзажі Криму і Карпат, Городок.

  Художник стверджував, що його творчість є нічим іншим, як бажанням показати внутрішній світ людини, пізнати її глибинну сутність. А   відхід від дійсності у зображеннях обумовлений зануренням в особисті переживання, спогади, яскраві відчуття в момент найвищого душевного піднесення. Важливу роль у створенні кожного образу відіграє кольорова гама. Петро Васильович був переконаний, що колір сам по собі має власний вміст і здатний викликати певні емоції.
Високу художню цінність його робіт мистецтвознавці вбачають у простоті і відкритості ідей та, водночас, глибокому самоусвідомленні автора, які трансформуються у яскраві живописні полотна.

Загалом наївне мистецтво – це стиль, до якого належать роботи непрофесійних художників, величина таланту яких перекриває відсутність професійних навичок. З іншого боку, саме це дає їм свободу від правил, штампів, усталених пріоритетів. Від «наївних» картин ніколи не віє смутком. Заради справедливості, треба сказати, що протягом тривалого часу мистецтвознавці не бажали звертати увагу на феномен наївістів. Інтерес до них з’явився порівняно нещодавно, коли в мистецтві відчулася «втома» від процесів, які вже існували протягом кількох століть. Пабло Пікассо заявляв, що саме наїв робить мистецтво чесним і він шкодує, що ніколи не зможе малювати, як дитина. Та й найголовніша відмінність, яка відрізняє професійне мистецтво від наївного, це те, що художник-самоук не прагне до слави і почестей, не шукає звань і нагород, не обтяжений оцінкою експертів і критиків.

 

 

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

 
 

ВОЛОДИМИР ГАРБУЗ:

РЕТРОСПЕКТИВНА ВИСТАВКА «ЖІНКА І КІТ»

 

Галерея європейського живопису «Євро-Арт» знайомить вас із творчістю київського художника Володимира Гарбуза. Митець - відома особистість у сучасному мистецькому світі. Його творчий доробок - живопис, станкова та книжкова графіка, скульптура – позначається яскравістю художнього втілення, емоційністю, філософськими роздумами над сутністю людини у цьому світі, поєднанням найскладніших сентенцій сучасного інтелектуального життя.    Художник    є    виразником    тієї

формації митців, які проклали шлях до якісно нової української культури, у якій традиції, ментальні коди епох переплелися із найновішими пошуками, які часом випереджають найавангардніші злети світового модернізму.

Володимир Гарбуз народився 21 грудня 1951 року в селі Карапиші Миронівського району Київської області. У 1987 році закінчив відділ книжкового мистецтва Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у Львові. З 1988 року - член Національної спілки художників України. У 1990-1997 роках працював у Лаврській майстерні над монументальними творами з Галиною Пришедько-Зубченко – відомою українською художницею-шістдесятницею. 9-разовий номінант на отримання Шевченківської премії.Автор ґрафічних серій на шевченківські теми - ілюстрацій до «Кобзаря», книг «Шевченко і вічність», «Стежками до світил», «Давидові псалми», а також олійних творів - «Катерина», «Перепоховання генія» та ін. Роботи митця завжди неповторні, цікаві, багатозначні і мають свій, чітко визначений ментальний національний код. Його живописні та графічні роботи представлені в експозиціях багатьох українських і зарубіжних (Австралія, Канада, Польща, Словаччина) музеїв, а також у приватних збірках.

Рівнянам він презентує свою ретроспективну виставку «ЖІНКА І КІТ». Попри те, що Володимир Гарбуз — художник жанрово різноманітний і технічно багатогранний, до написання оголеної з котом він періодично повертається знову і знову, починаючи з 1977 року. Образи, представлені на 26 полотнах, автор  пропонує  трактувати не натуралістично, а символічно, акцентуючи на внутрішньому зв’язку кота, жінки та всесвіту, і запрошує глядача до діалогу, до глибин світотворення, до знаку та символу, які тисячоліттями виробили людина та природа.

Митець переконаний, що сучасний глядач потребує не просто художньо якісних творів для споглядання, а прагне, насамперед, відчувати себе співучасником художнього дійства, щоб інтуїтивно-сакрально доторкнутися своєю душею до простору і часу, які міфологізувались до космогонічної символіки образів. Відтак, його живопис – цесвоєрідний колористичний поліфонізм експресії і кольору, який виривається із усталеної форми, з окресленої художником площини, немов розростається в просторі, часі, зрештою,унашому сприйнятті.

             Оцінити майстерність визнаного українського живописця та поринути у дивовижний світ його творчості можна по 22 березня 2020 року.

 

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

Галерея європейського живопису «Євро-Арт» презентує виставку - «Art-аркан: закарпатська школа живопису». Живописна традиція реґіону сформувалася у 1920-50-х роках на засадах західноєвропейського малярства початку ХХ століття з одного боку та естетики народного мистецтва гуцулів – з іншого. Історію її творення ми порівняли зі старовинним гуцульським танцем чоловічого посвячення. Бо закарпатська школа живопису, як і древній танок аркан, несе в собі певну символіку. В першу чергу — братерство, міцну підтримку побратима, а ще нерозривне коло, що рухається, — це єдність, спільні ідеї та мета. Цю школу часто називають “Закарпатським Барбізоном”. Невипадково обране таке яскраве порівняння, адже саме ідеї, що виникли в Парижі в кінці XIX століття, якнайкраще відповідали стремлінням невеликої групи закарпатців на чолі з Адальбертом Ерделі та Йосипом Бокшаєм. 19 майстрів, представлених у нашій експозиції (А. Ерделі, Й. Бокшай, А. Коцка, Ф. Манайло, П. Бедзір, Ю. Герц, Ф. Семан (OCSI), А. Борецький, Е. Контратович, Г. Глюк, А. Мартон, З. Шолтес, В. Микита, М. Сапатюк, І. Шутєв, М. Кобиленков, В. Павлишин, А. Кашшай і Й. Бокшай-молодший), уже давно стали класиками і визнані не лише в Україні, а й у світі. А їхні твори донині є основою візуальної освіти художників реґіону. Нехай Новий 2020 рік буде для вас живописним, колоритним і урочистим, як і вся творчість закарпатських митців! Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поділіться новиною

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru