Галерея європейського живопису «Євро-Арт» презентує виставку - «Art-аркан: закарпатська школа живопису». Живописна традиція реґіону сформувалася у 1920-50-х роках на засадах західноєвропейського малярства початку ХХ століття з одного боку та естетики народного мистецтва гуцулів – з іншого. Історію її творення ми порівняли зі старовинним гуцульським танцем чоловічого посвячення. Бо закарпатська школа живопису, як і древній танок аркан, несе в собі певну символіку. В першу чергу — братерство, міцну підтримку побратима, а ще нерозривне коло, що рухається, — це єдність, спільні ідеї та мета. Цю школу часто називають “Закарпатським Барбізоном”. Невипадково обране таке яскраве порівняння, адже саме ідеї, що виникли в Парижі в кінці XIX століття, якнайкраще відповідали стремлінням невеликої групи закарпатців на чолі з Адальбертом Ерделі та Йосипом Бокшаєм. 19 майстрів, представлених у нашій експозиції (А. Ерделі, Й. Бокшай, А. Коцка, Ф. Манайло, П. Бедзір, Ю. Герц, Ф. Семан (OCSI), А. Борецький, Е. Контратович, Г. Глюк, А. Мартон, З. Шолтес, В. Микита, М. Сапатюк, І. Шутєв, М. Кобиленков, В. Павлишин, А. Кашшай і Й. Бокшай-молодший), уже давно стали класиками і визнані не лише в Україні, а й у світі. А їхні твори донині є основою візуальної освіти художників реґіону. Нехай Новий 2020 рік буде для вас живописним, колоритним і урочистим, як і вся творчість закарпатських митців! Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «СЯЙВО ПОСМІШКИ»: малярство Романа Яціва

 

Роман Яців у мистецтві сучасної України займає власну нішу і як художник, і як мистецтвознавець. Художник, історик і теоретик мистецтва, заслужений працівник культури України, Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, член Національної спілки художників України. Працює в галузях станкового малярства і графіки, художньої фотографії, графічного дизайну. Персональні виставки у Львові (1981, 1989, 1996, 1997, 2005, 2009, 2015), Рівному (2013), Дрогобичі (2015), Краматорську (2015), Дружківці, Києві, Одесі (2016), у Польщі (Лодзь, 2015, 2019; Познань, 2019), у Канаді (Торонто, 2017). Член Міжнародного Журі виставки («SrebrnyKwadrat») у Перемишлі (Польща), куратор виставки творів львівських живописців у Китаї (Ганджоу, 2011).

Нова виставка митця, представлена вашій увазі, налічує 27 робіт і є частиною авторського виставкового проєкту «Сяйво посмішки». Це твори малярства (акрил на папері), виконані упродовж 2015-2019 рр. У своїй творчості автор тяжіє до безпредметного мистецтва, натомість, теми інспіровані широкою палітрою емоційних вражень. Концептуально малярство Романа Яціва балансує між «магічним реалізмом» та ліричною абстракцією, коли художній образ конструюється в процесі організації кольорових барв та асоціативних пластичних форм. З такої безпосередності малярського акту визрівають ті чи інші рефлексії, які є плодом художньої уяви та екзистенції автора.

Ідейно-символьна програма виставки розвиває метафоричну парадигму авторського естетичного світогляду (попередніми етапами цієї лінії були виставкові проєкти «Мить і Повсякчас», «Реставрація веселки» і «Похвала тиші»). Смислове наповнення експозиції творів апелює до ціннісних координат добра, етики, духової краси, гармонізації взаємин між людьми. У такій моделі концепт Посмішки вбирає в себе базові етнопсихологічні риси українців, розкриті у вершинних творах народного мистецтва, опосередковано через творчість Марії Примаченко, а також через естетичне відлуння українського іконопису, «Джоконди» Леонардо да Вінчі, поетичних перлин Рабіндраната Тагора, філософічних текстів Моріса Метерлінка та Дзюнітіро Танідзакі. «Сяйво посмішки» вкриває увесь простір малярських реакцій Романа Яціва, вбираючи в себе у новоствореній метафоричній реальності багату палітру авторських алюзій та асоціацій у діапазоні між впізнаваним і нерозгаданим.

Роман Миронович народився 26 серпня 1956 року у м. Ходорів Жидачівського р-ну Львівської обл. Упродовж 1973-1978 рр. навчався на кафедрі проектування інтер’єру і меблів Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер – Львівська національна академія мистецтв). Викладачі з фаху – Мирон Яців, Карло Звіринський, Юрій Скандаков, Михайло Курилич, Володимир Островський, Теофіл Максисько, Володимир Овсійчук, Степан Коропчак, Данило Довбошинський. Згодом працював у Львівському музеї українського мистецтва, Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. Рильського АН України, Інституті народознавства НАН України. Є автором понад 20 наукових монографій та понад 700 статей з питань образотворчого мистецтва і культурології, укладач антології теоретичної мистецтвознавчої думки «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва» (в трьох томах), дослідник українського мистецького модернізму, сучасного культуротворчого процесу. Документує динаміку художнього життя в подіях, явищах та персоналіях мистецтва XXстоліття (зокрема, на матеріалах виставок мистецьких об’єднань міжвоєнного двадцятиліття).

Роман Яців знаний як педагог і в культурно-мистецькому середовищі Рівного: проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв, професор, кандидат мистецтвознавства виховав десятки художників і мистецтвознавців для нашого краю.

 

Пізнавайте митецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

 

 

«ХУДОЖНИК, ЯКИЙ УМІВ ЛЮБИТИ…»

 

«…із почуттям добрим і ніжним на пам'ять С. Шишко»

Галерея європейського живопису «Євро-Арт» презентує виставку картин Сергія Шишка, який входить у рейтинг найвідоміших українських живописців. Художнику належать, мабуть, усі найвищі мистецькі титули радянської епохи, натомість соціального замовлення у його полотнах не знайдеш, лише творче віддзеркалення навколишнього світу - він, насамперед, неперевершений майстер пейзажу.

Виставка має символічну назву – «Художник, який умів любити…». Адже, за спогадами тих, хто пам’ятає Майстра, він був переконаний, що будь-яка творчість має бути «замішана» на Любові, лише тоді вона залишиться у поколіннях та генетичній пам’яті нащадків. Живопис Сергія Шишка справді життєстверджуючий, життєлюбний, іде від серця.

В експозиції представлено майже два десятки творів, виконаних митцем у роки його творчої зрілості і всенародного визнання. Серед них кілька картин міського циклу, решта - живописні пейзажі та натюрморти.

Ми маємо можливість прослідкувати еволюцію живописної манери Майстра. Наприкінці 1940-х років у творах художника з’являються характерні саме для нього прийоми: пастозність, виразність рельєфу поверхні, розмаїття форми та напрямку мазків. Приблизно до кінця 1950-х років Сергій Шишко вступає у період творчої зрілості, імпресіоністичний за своєю сутністю. А в останні 20 років життя, після смерті дружини і дочки, його живопис змінюється. Художник все більше заглиблюється в себе, на зміну імпресіоністичним пейзажам приходять експресіоністичні натюрморти.

Художник народився 25 червня 1911 року у селі Носівка на Чернігівщині, але у 1919 році родина переїхала в місто Ніжин, з яким у Шишка пов’язані і вдячні спогади про першого вчителя малювання Петра Лапу, і два роки викладання малюнку в ніжинських школах, і одруження та народження доньки, і зафіксовані на полотні перші міські пейзажі.

Сергій Федорович Шишко отримав мистецьку освіту європейського рівня. У 1929-33 роках навчався у Київському художньому інституті (майстерні Олександра Богомазова та Федора Кричевського), у 1943 році закінчив Інститут малярства, скульптури та архітектури Всеросійської Академії Мистецтв у Ленінграді (клас Бориса Йогансона).

У 1942-43 роках художник перебував в евакуації в Самарканді. У 1944 році Сергій Шишко переїздить з Підмосков’я до Києва, і Київ стає головною його темою в мистецтві, хоча, звісно, не єдиною – в доробку майстра багато натюрмортів, пейзажів, замальовок, фронтових етюдів. У 1982 році за цикл «Київська сюїта» (а це понад 100 картин, яким митець присвятив понад 40 років) Сергій Шишко отримав Шевченківську премію.

Сергія Шишка часто називають найпозитивнішим українським художником ХХ століття, бо його оптимістичні пейзажі стали символом «позитивної» України. Твори живописця, який продовжував та розвивав традиції класиків українського пейзажу,вирізняються високою майстерністю і вишуканим колоритом.

26 квітня 1997 року великий художник, чиї роботи от уже багато років залишаються найзатребуванішими на українському арт-ринку, пішов із життя. Та залишив нам у спадок свої різнобарвні і різні за настроєм полотна, які є живописним уособленням ідеалів Краси, Добра, Любові, без яких неможливий взагалі акт творчості.

Той, хто справді любить хороший живопис, обов’язково поцінує якісний рівень представлених картинСергія Шишка, ретельно дібраних для вибагливого глядача.

 

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

Весняна виставка в галереї європейського живопису «Євро-Арт»:

 150-річчю Івана Труша присвячується

Творчість українського художника Івана Івановича Труша (1869-1941) уже вписана в історію вітчизняного та світового мистецтва. Він поєднав у своїй живописній роботі грань ХІХ і ХХ століть і написав понад 6000 картин. Художник був сучасником Михайла Драгоманова та Лесі Українки, Івана Франка та Василя Стефаника, Михайла Грушевського та багатьох інших діячів культури, які називали його «поетом сонця». І справді, колір та світло на картинах митця викликають емоційний діапазон напруги від піднесеності до смутку. Запам’ятовуються і нуртують  душу. Володіючи природним вмінням схоплювати перше враження від побаченого, не дуже хотів називатися імпресіоністом. Прагнув бути реалістом. Мистецтвознавці вважають, що національна виразність підносить його творчість на рівень  найдосконаліших зразків модерного західноєвропейського мистецтва.

Зазначимо, що у 2019 році культурно-мистецька спільнота України відзначає 150-річчя від дня його народження. Знаменно, що Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького всебічно представив творчу спадщину митця у масштабному мистецькому проекті «Відомий і невідомий Труш». Галерея європейського живопису «Євро-Арт», підтримуючи кращі мистецькі традиції, не могла стояти осторонь цієї події і презентувала власну колекцію робіт митця спочатку у Львові, а тепер  і у Рівному.

У виставковому залі галереї розміщена експозиція під назвою «Іван Труш - новатор ліричних традицій в українському живописі». На суд глядача презентовано 47 живописних творів художника з приватних колекцій, що в цілому сформовані в часи незалежності України і засвідчують неабиякий інтерес до мистецької спадщини Івана Труша і сьогодні. В експозиції переважають пейзажні мотиви, які випромінюють ліричний настрій художника з нотками самотності та журби. Якщо у ранніх роботах митця переважають дрібні мазки, експерименти ізі світлом і кольоровими нюансами («Пейзаж зі снопами», «Захід сонця», «Ніч»), то у пізніших творах Іван Труш перетворюється на живописного хорового диригента барв, який вільно і віртуозно презентує філософію і глибину людських переживань («Гори», «Карпати», «Сосновий кущ на заході сонця»).

Тематично експозиція побудована за варіаціями мотивів, які часто повторюються в роботах художника. Глядач зможе насолодитися серією картин «Квіти», натхнення до яких митець черпав із повсякдення навколишньої округи («Бузок», «Братики», «Сутеніє. Іриси», «Рожеві квіти»). Варіації краєвидів з’явилися в результаті мандрів І. Труша Наддніпрянщиною, Кримом, Італією, Єгиптом («Дніпро», «Мис Фіолент», «Крим. Кипариси», «Італійський пейзаж», «Вид на Босфор», «Єгиптянка»). Художній образ сосни, вміщений в окремій локації експозиції,  засвідчує певну сакральність цього творчого винаходу живописця. Роботи «Одинока сосна», «Сосна на заході сонця», «Пейзаж із сосною», «Сосновий кущ на заході сонця» викликають асоціації самотності. А стан самотності – це шлях осягнення Бога і він не завжди буває прямим. Ось чому сосна на картинах живописця постає подекуди розлогою, широкою, а в інших варіаціях – обшарпана вітрами, обпалена сонцем, проте вільна і нездоланна.

Тішимося, що в експозиції розміщені знакові роботи художника «Хата в місячну ніч», «Хвіртка», «Полінниця», «Скелястий берег», «Водопад» та інші, які якнайкраще візуалізують шедевральність малярства великого українця - Івана Івановича Труша.

Пізнавайте митецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

Федір Манайло : один із корифеїв закарпатської школи живопису

 

Закарпатська школа живопису – визначне явище в українському образотворчому мистецтві. Серед її основоположників Адальберта Ерделі і Йосипа Бокшая чільне місце належить Федору Федоровичу Манайлу (1910-1978). Його ще називають генієм. Достеменно, саме він займає окрему нішу в художньому процесі Закарпаття. На відміну від А. Ерделі і Й. Бокшая, які осучаснили закарпатський живопис модерністськими та європейськими віяннями, Федір Манайло вдихнув у нього народне сприйняття краси та гармонії.

 

Галерея європейського живопису «Євро-Арт», популяризуючи кращі живописні взірці України, у рік 40-річчя відходу Федора Манайла у вічність, презентує його виставку із 32 картин. Безсумнівно, це колекційний живопис, але основна малярська домінанта його творчості усе ж таки відображена в експозиції. Тут представлені 4 роботи 1930-х років, по 4-5 картин 1940-50-х років, але найкраще презентована його творчість 1960-70-х років.

 

Серед найкращих робіт назвемо «В інтер’єрі гуцульської церкви», «Дерев’яна церква», «Поцілунок Іуди», які знаходяться у центрі експозиції.  Усі вони створені художником після закінчення у 1934 році Вищої Художньо-Промислової школи у Празі. Малярська  освіта дозволила Федору Манайлу інакше подивитися на рідний край, його людей, побут і на усе життя визначитися із філософією своєї праці. Заглиблення у закарпатський світ, його народну культуру, традиції сприяли виробленню особливого художнього способу відображення, який змушував глядача співпереживати, думати, зворушував душу. Тут актуальне усе: колір, композиція, фактура полотна, сюжет, що створює особливу атмосферу народного буття. Тут усе експресивно і метафорично. А ще Федір Манайло експериментує із кольором і формами, як це видно у роботі «Карпатські вершини».

 

Звичайно, засилля соціалістичного реалізму у мистецтві не оминуло художні пошуки Федора Федоровича у 1940-50-х роках. У цьому періоді життя художник звертається до пейзажу – нейтральної теми у живописі. Хоча природу зображує монументально, із певним потаємним смислом. Це спостерігаємо в експозиції галереї, де виставлені роботи майстра «Межигір’я», «Початок зими в горах», «Осінь в горах», «Ліс», «Зупинка автобуса» та ін. Почерк художника та його малярська філософія зберігаються.

 

Зауважимо, що у 1960-70-х роках художник звертається до старих наболілих тем. Але звучать вони вже по-новому, дещо піднесено і мелодійно: «Краєвид із гірською річкою», «Гуцульське обійстя», «Свято на полонині», «Лісовий водограй», «Інтер’єр гуцульської хати» та ін. Використовуючи авторську техніку, темперу та олійні фарби, Федір Манайло досягає живописної насолоди, зображуючи художній простір Карпат. Так, його палітра ніколи не висихала, на ній збереглися товсті шари фарб, як німі свідки колосальної напруги художника. Ще Федір Манайло любив акварель, техніку монотипії, графіку, мозаїку, розписував гарбузи, дерев’яні панно, практикував у кераміці, гобелені, вишивці. А у знаменитому на увесь світ фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» із вражаючими і таємничими сюжетами, художнім консультантом був саме Федір Манайло.

І саме дякуючи йому, цей фільм став таким, яким він є.

 Виставка триватиме по 3 березня 2019 року.

 

Пізнавайте мистецтво з насолодою разом з «Євро-Арт»!

 

 

 

Поділіться новиною

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru