"Мої перші 70…"

 Виставка картин присвячена 70-річчю від дня народження рівненського художника Юрія Сав’юка

 

Відкриття виставки: 17 березня 2016 року, о 15:00 год.

Тривалість виставки: з 17 березня до 17 квітня 2016 року.

Місце проведення:Євро-Арт, галерея європейського живопису, м. Рівне, проспект Миру, 4.

Сав’юк Юрій Олександрович народився 17 березня 1946 р. у с. Застав’я Корецького району Рівненської області. У 1963 р. закінчив Межиріцьку середню школу та художню студію у Рівному.

Учасник обласних, республіканських, звітних художніх виставок, мистецьких пленерів, постійний учасник Всеукраїнського фольклорно-етнографічного свята "Музейні гостини". Серед його робіт — триптих "Полісся", "Дороги", "Навесні", "Ранок у лісі".

Попри відсутність професійної художньої освіти, будучи людиною чистої душі та високої моралі, маючи гарне почуття гумору, Юрій передає в роботах власну духовну енергетику та створює реалістичні живописні образи, що не залишають байдужими жодного поціновувача мистецтва. Відтак, реаліст Юрій Сав’юк пише полотна у стилістиці художників-передвижників кінця XIX – початку XX століть, здійснюючи майстерну деталізацію кожного елементу чи образу на полотні. 

У фотоальбомі відомого рівненського колекціонера Бориса Резніка "Мої пори року", у якому представлені півтори сотні картин 11-ти місцевих художників, репрезентована і творчість Юрія Сав’юка, його пейзажі, твори на іудейську тематику та натюрморти. Саме для цього фотоальбому Юрій створив оригінальний цикл робіт "Пори року в грибах".

Виставка триватиме до 17 квітня 2016 року.

Виставка картин художниці Мирослави Романюк

Відкриття виставки: 16 березня 2016 року, о 15:00 год.

Тривалість виставки: з 16 березня до 10 квітня 2016 року.

Місце проведення:Євро-Арт, клубне кафе, м. Рівне, проспект Миру, 4.

Мирослава Романюк народилась 15 березня 1967 року у м. Рівне. У 1990 р. закінчила Львівський політехнічний інститут (факультет технології органічних речовин, кафедра основного органічного та нафтохімічного синтезу), а у 1992 р. отримала вчену ступінь. В 1994 р. евакуйована з двома дітьми із зони воєнних дій республіки Ємен, де проживала з сім’єю.

Пишається найкращими своїми проектами — дочками Тетяною та Наталкою, що проживають у Львові.

З 2012 р. — директор приватного підприємства "ТРИЛОН", яке займається дезінфектантами для обладнання харчових підприємств.

Розпочала малювати в липні 2014 року і на даний момент є автором більш як 120 картин.

Тематика картин — натюрморти, пейзажі, портрети, графіка, сучасне мистецтво. Для написання робіт використовує широкий спектр фарб та матеріалів, а саме: олійні фарби, акрил, гуаш, акварель, пастель, вітражні фарби, графіт, цвяхи та фліс.

Творча концепція Мирослави — бачити прекрасне у буденних речах.

Своїми вчителями художниця вважає викладача РДХШ Хвеся Руслана Петровича та доньку Наталію. Куратор та наставник — Годун Микола Петрович.

Виставка триватиме до 10 квітня 2016 року.

 

Художник є оригінальною і незаангажованою творчою особистістю в сучасному живописі. У мистецькому просторі України Олександр Гурістюк відомий понад тридцять років. Він презентував більше 20 персональних виставок у різних містах і селах України та сусідніх країнах. У грудні 2015 р. Олександр Гурістюк виставляється двічі: у галереї європейського живопису "Євро-Арт" зі своїм проектом "Мешканець села Глинськ та його живопис" і в Рівненському обласному краєзнавчому музеї з виставкою "Портрети провінції".

Виставка в "Євро-Арт" цікава тим, що на роздуми глядачів художник пропонує близько 50 незвичайних картин, написаних на полотні в олійній техніці. Експозиція розміщена у двох залах галереї, де в живописному контакті поєднуються наївність минулих років і реалізм сьогоднішнього мислення художника. Нестандартна побудова виставки дозволить відвідувачам осягнути емоції кольору та чуттєвість художніх образів. Реалістичні роботи написані з натури і вражають особливою інтерпретацією сюжетів. Теми для своїх робіт художник бере із неймовірної сільської краси, коли мова йде про соковиту цибулю чи про чудернацьку глинську картоплю або про безкраю стихію польових квітів.

Для відвідувачів арт-колектив галереї підготував декілька інсталяцій. На знаменитій тумбі "Євро-Арт" розміщена фото-інформація про художника і презентуються його особливі думки. Що ж до ще однієї інсталяції — обіцяємо, вона буде смачна.

Тривалість виставки: з 4 грудня 2015 року до 31 січня 2016 року.

ІНФОМІСТО

Художниця Антоніна Гонтар знайшла свій авторський, неповторний художній стиль, який полягає у тому, щоб навчити глядача відчувати музику в живописі. Експозиція розміщена у двох залах клубного кафе галереї "Євро-Арт" і складається із 18 живописних полотен художниці, виконаних маслом на полотні.

Вступити в діалог музики та мистецтва Антоніні допоміг її чоловік — музикант, бас-гітарист. Величезне бажання грати разом з ним в одній команді, відчувати музику так, як він, спонукало дівчину вчитись гри на саксофоні. Згодом ці спроби знайшли своє втілення в живописному таланті Антоніни. Так почали народжуватись її незвичні "музичні" полотна.

Антоніна була учасником виставки в галереї "Штукі" м. Ополе, Польща. У галереї О. Купчинського відкривала першу персональну виставку "Зірки світового джазу", присвячену джазовим виконавцям.

Сьогодні в клубному кафе "Євро-Арт" відкривається друга персональна виставка художниці під назвою "Ефект музики". Картини, представлені в експозиції, були написані під музику різних музичних стилів, тому головна концепція виставки полягає у тому, щоб визначити, під який із усіх перечислених стилів писалась картина та чи реально передати на полотні той психоемоційний стан, у якому ми перебуваємо, слухаючи ту чи іншу музику.

Отож, у власні полотна художниця вкладає не тільки колір, але й душу та музику. І перед глядачами поставлена цікава та незвичайна задача — розшифрувати символіку робіт Антоніни Гонтар, відчути її емоційні переживання різних музичних стилів та невгамовний симбіоз живописного та музичного мистецтв.

Виставка триватиме до 24 січня 2016 р.

ІНФОМІСТО

Днями у рівненській галереї європейського живопису «Євро-Арт» відбулося відкриття персональної виставки відомого художника з Рівненщини Олександра Гурістюка під назвою «Мешканець села Глинськ та його живопис». Знаний у мистецькому просторі України вже понад тридцять років, художник презентував більше 20 виставок у багатьох українських містах, а також у Словаччині та Польщі. Цього року грудень виявився надзвичайно плідним для митця - майже одночасно у Рівному відкрилися одразу дві його виставки, адже напередодні у Краєзнавчому музеї Олександр Гурістюк презентував свої «Портрети провінції».

У двох залах галереї представлено близько 50 незвичайних різножанрових полотен, написаних в олійній техніці, що відображають своєрідну еволюцію митця. Наївні образи та емоції минулих років співіснують тут із реалізмом сьогоднішнього мислення художника. І якщо в дальньому залі представлено світ широких емоцій, де завдяки червоному кольору розставлено яскраві акценти і живописна енергія змушує глядача замислитися і побачити те, що, можливо, не побачив художник. То в першій залі роботи розташовані у форматі живописного бермудського трикутника, а ліва і права площина вміщують роботи, написані зовсім нещодавно. Це нестандартні натюрморти, як називають їх мистецтвознавці, що рвуть уявлення про художника Гурістюка, засвідчуючи новий період його творчості.

Друзі та шанувальники творчості митця, яких чимало завітало на презентацію виставки, відзначають напівжартома, що в 30 років він писав портрети тендітних жінок із видовженими шиями, потім казкових віслюків – із такими самими шиями, а згодом перейшов до натюрмортів, які вражають своєю реалістичністю, простотою та філософським підходом до сутності буденного життя людини.

Цікаво, що будучи сільським мешканцем і маючи невеличке господарство десь на околицях Глинська, художник черпає натхнення буквально в усьому, що його оточує – чи то соковита цибуля, чудернацька картопля, запашне українське сало чи спокуслива рибка до пива… Невловиму сільську красу він підмічає і у весняній повені, і на звичайній сільській дорозі, де зустрів воза із веселими жінками, і у тандемі бабці Гані та її кобили Мальвіни. Зізнається, що таких сільських сюжетів у нього чимало, які на кожному кроці підказує саме життя. А тема стосунків людини і природи є надзвичайно близькою йому.

- Ну як її не намалювати – цю цибулю! Не знаю чому, але мені подобається цибуля і не тільки їсти її, але і зображати, - зізнається Олександр Гурістюк. – І картопля це моя, вирощена власноруч, вибирав спеціально таку чудернацьку, «сексуально-брутальну» - ну така вона є… - сміється художник. – З роками я став агностиком і вважаю, що світ неможливо осягнути. Можна наговорити що завгодно, але ниточка неодмінно потягнеться до Бога, а там вже точно ніхто нічого не знає напевно. Тому просто треба жити і насолоджуватися цим життям! Просто треба бути в цьому світі – в якому багато жахливого і страшного, але разом з тим і багато прекрасного. Сукупність всього цього і є красою життя.

Взагалі тема наїву посідає особливо місце у філософії Олександра Гурістюка. У зв’язку з чим він, зокрема, захоплюється творчістю Марії Приймаченко, а також мистецтвом в стилі ар брют (творчість непрофесійних митців, що якомога менше слідують культурним шаблонам).

- За стільки років я відкрив свою формулу живопису: окрім усієї живописної кухні – композиція, колір, фактура, перспектива, освітлення і т.д. - я виокремив таку есенцію: душа і колір. І в якихось наївних творах мені це найкраще вдається відобразити. Скажімо, в реалістичному живописі вже не збрешеш, а тут можна сміливо зруйнувати правила, якісь канони, щоб наперекір усьому переконати глядача, що так воно і є. Головне – обдурити глядача! Тому що буває картина написана дуже професійно, а душі в ній – немає…

Часто у роботах художника звучить і тема сакральності та релігійності – наприклад, картина «Ісус над болотом» писалася упродовж 5 років. Цікавою є історія картини, що відтворює католицьку ікону, умовно названа автором «Христос в березах». Куплена ректором польського університету під час персональної виставки в Любліні, картина пережила жахливу пожежу і залишилась неушкодженою.

В період 2012-2015 років Олександром Гурістюком написані вражаючі натюрморти квітів, що привертають увагу своєю динамічністю та одухотвореністю. На питання, в чому секрет і чи не є для нього квіти уособленням жінки, митець відповідає:

- Жінка – це перша квітка! І щоб намалювати її, треба не один десяток сеансів. А ось ці квіти – це просто мої любощі. Малювати квіти треба в один сеанс, дві години максимум. Потім воно стає сухим і вже не є тією живою квіткою. Дехто вважає, що малювати квіти це дуже просто, а насправді це вищий пілотаж – схопити тепло квітки, її душу, намалювати так, щоб вона і далі жила в цьому світі.

Втім, незважаючи на нові уподобання, і сьогодні Олександр Гурістюк не може відмовити собі у задоволенні писати портрети жінок. Відтак чимало з його натурщиць не втомлюються дякувати за неповторність кожної роботи, адже митець дарує можливість почуватися справжньою жінкою, яка здатна надихати свого мужчину. І хоча художник жартома скаржиться, що жінки не витримують більше десяти сеансів, для нього це один із найсакральніших та найприємніших процесів.

- Ну а ви спробуйте висидіти 50 сеансів! Малювати жінку - це ж не просто сидиш, мовчиш і малюєш. Треба щось казати і розважати її, бо вона ж піде! Це Сезан, малюючи портрет жінки, казав їй: «Сиди сумирно, як яблуко!». І у нього, до речі, це видно – що лице, що яблуко… Але ж жінка потребує іншого підходу… Писати з жінки картину – це набагато більше, ніж володіти нею. Адже вона годинами перед тобою. Ти з нею спілкуєшся, вловлюєш її настрій, бачиш, як він відображається на її обличчі. І чим більше її вивчаєш, тим більше відчуваєш ті кольори, яких просить саме ця натура, - із захопленням розповідає художник.

До речі, портретів коханої дружини Ольги, яку друзі та близькі називають не просто музою, а цілим храмом, що прихистив митця із всіма його настроями та душевними станами, запальним характером та «приступами мізантропії», - Олександр написав вже чотири, наразі ж триває робота над п’ятим. А сама Ольга зізнається, що чоловік не перестає дивувати її, захоплюючись буквально всім навколишнім світом, і кожен день поруч із ним – це справжнє диво.

Характерно, що концепція виставки в галереї «Євро-Арт» виражена словами художника «Правда, звичайно, у кожного своя, але істина - універсальна». А на питання, «що ви хотіли сказати тією чи іншою картиною», Олександр Гурістюк відповідає:

- Я намалював так, як побачив, а кожна людина як зрозуміла – так і є. Погано, якщо нічого не зрозуміла.

Як завше, під час виставки на знаменитій тумбі «Євро-Арт» було представлено фотоінформацію про художника, а також його оригінальні думки та висловлювання. Левова частка з них – звичайно, про жінок, що є неодмінною складовою його творчості. Друга інсталяція порадувала прихильників іронічного живопису у стилі ню.

На презентації виставки чимало друзів і знайомих художника дякували та висловлювали свої враження і захоплення творчістю митця. А завідувачка відділу виставок краєзнавчого музею Галина Данильчук відзначила, що Олександр Гурістюк досяг вже того рівня визнання, коли в нашому місті для нього міг би бути створений Музей одного художника. Чого і побажали йому присутні, разом із натхненням і подальшими яскравими роботами.

Виставка триватиме до 31 січня 2016 р.

ГОЛОСНО